Будівля вокзалу на станції Клавдієве дуже гарно відремонтована: розкішні темно-коричневі двері, плитка на підлозі темний беж, під зелений мармур панелі на стінах, в залі для пасажирів дерев`яні диванчики на кованому каркасі
але просякнуте льогкім запахом дині запахом портянок повітря так і не вивітрилось

Пацієнти лікарні ім.Павлова частенько їздять тролейбусом №27 в ранкові години пік. Не тому, шо їм конче необхідно до лікаря, просто в періоди життєвої активності шизофренику треба їхати куди-небудь "по дєлам", а оскільки цей маршрут найбільш знайомий, вони мотаються по колу.
 Цим же маршрутом їдуть на роботу працівники лікарні з виразними ознаками професійної деформації.
По іронії долі з усіх київських кондукторів кілька розумово відсталих  працюють саме на цьому маршруті.
Бувають дні, коли всалоні всі три фактори спрацьовують одномоментно.

Оказалось, шо не Міхаїлом Кругом єдиним жив український шофер. В автомобілі водія нашої кантори Саші Г. я открила для сєбя Стаса Міхайлова . Це був відеозапис концерту в Кремльовском Дворце(!). Не знаю, як у них там зараз, а в совсоюзі в цьому залі могли співати аристи рангу не нижче заслуженого союзної республіки, і то не всякий. В перебивках між піснями митець звертався до публіки винятково "родниє мої", ну і пєсня "мама" - ето что-то особєнноє. я ридала.
   http://www.youtube.com/watch?v=lqaR92LaWj4
от інтєрєсно, якби водіями маршруток були жінки, вони би теж силували нас, бідолаг безколісних, такими ужасами?